лава XXI 6 страница

Англійському кримінальному праву відомі такі інсти-

тути, як повне та умовне звільнення від покарання. Відпо-

відно до секції 7 Акта про повноваження кримінальних

судів 1973 p., коли суд, розглядаючи справу особи, котра

вчинила злочин, за який покарання суворо не визначено в

законі, дійде висновку, що покарання є недоцільним, а

наказ про пробацію не підходить у даному випадку, він

може видати наказ про звільнення за умови невчинення

злочину протягом періоду, який не перевищує 3 роки. У

цьому випадку нагляд не встановлюється. Ідеться про

звільнення від покарання в момент постановлення вироку.

В англійському кримінальному праві містяться положен-

ня про прощення чи звільнення від вироку, а також умов-

но-дострокове звільнення під чесне слово (пероул лава XXI 6 страница). Про-

щення, відповідно до тюремних правил, є придатним для

того, хто відбуває покарання в тюрмі більше 5 днів. Воно

буде надаватися автоматично, якщо повністю або частково

особа цього не позбавлена за порушення тюремної дис-

ципліни, — за спливом половини строку при засудженні в

межах не більше 12 місяців і третини строку при засуд-

женні на більш тривалий період. Водночас звільнення під

чесне слово є дискреційною і умовною системою звіль-

нення. Воно застосовується лише щодо засуджених до по-

збавлення волі на строк, які відбули, принаймні, третину

покарання, визначеного судом, відбули, принаймні, шість

місяців в тюрмі, включаючи час тримання під вартою, та

були рекомендовані до звільнення радою по звільненню під

чесне слово лава XXI 6 страница або місцевим переглядовим комітетом у певній

тюрмі і схвалені до звільнення міністром внутрішніх справ.

За умовно звільненими встановлюється примусовий пост-

пенітенціарний нагляд, який здійснюється особою із служ-

би пробації.

Особа, засуджена до довічного ув'язнення, може бути

звільнена достроково в кожному терміні за умови хорошої

поведінки до кінця життя. Постпенітенціарний нагляд за

нею теж встановлюється на все життя.

Північноамериканському кримінальному праву відомі

інститути умовного звільнення від покарання (наприклад,

§ 65.05 КК штату Нью-Йорк), а також безумовного

звільнення від покарання (§ 65.20 КК штату Нью-Йорк).

Існують також інститути звільнення під чесне слово та

умовно-дострокове звільнення (наприклад, § 70.40 КК шта-

ту Нью-Йорк), що поширюються як на невизначені, так і

на визначені вироки лава XXI 6 страница. Ці питання вирішуються спеціальною

радою штату, звільнені перебувають під контролем чинов-

ників "служби пероул".

У США існує інститут помилування, включаючи загаль-

не помилування (амністію). Він здійснюється виконавчою

владою, хоча це не виключає прийняття законодавчого

акта про амністію. Відповідно до § 2 ст. 2 Конституції

США президент має повноваження щодо відстрочки вико-

нання вироку до смертної кари, а також помилування

федеральних злочинців, за винятком випадків імпічменту.

Конституції штатів наділяють губернаторів владою (пра-

вом) помилування.

§ 4. Основні напрямки (школи)

у науці кримінального права зарубіжних країн

У зарубіжній науці кримінального права простежуються



чотири основні теоретичні напрямки, або школи, на підста-

ві яких пізніше виникли модифікації, що, як правило,

характеризуються об'єднанням положень кількох лава XXI 6 страница шкіл.

Цими напрямками є просвітницько-гуманістичний, класич-

ний, антропологічний та соціологічний.

Просвітницько-гуманістичний напрямок формувався

при феодалізмі напередодні буржуазних революцій.

Паростки нових кримінально-правових ідей містяться в ро-

ботах англійських просвітителів, глибокого розвитку вони

набули в роботах французьких просвітителів, зокрема, в

"Перських листах" (1721) і "Про дух законів" (1748)

Ш.-Л. Монтеск'є, а також у роботі італійського вченого

Чезаре Беккаріа "Про злочини і покарання" (1764).

Просвітителі-гуманісти, особливо Вольтер, викривали

феодальні порядки в галузі здійснення правосуддя і ви-

правдання їх церквою. Вони вимагали звуження сфери

кримінально-правового регулювання за рахунок скасування

відповідальності за більшість релігійних злочинів, а також

численних злочинів щодо "образи величності", тобто мо-

нарха. Просвітителі-гуманісти виступали лава XXI 6 страница проти зловживань

законодавця та суду. При цьому Ш.-Л. Монтеск'є сформу-

лював важливе положення, що не можна визнавати

злочинними думки, що закони мають карати одні тільки

зовнішні дії.

Просвітителі-гуманісти висунули важливу вимогу про

рівність представників усіх станів перед законом, сформу-

лювали положення про те, що ніхто не може бути покара-

ний за діяння, не передбачені законом, і що повинні засто-

совуватися лише покарання, передбачені в законі. Вони

виступали проти застосування катувань, жорстоких мір

покарання, висували вимогу різкого обмеження смертної

кари, обстоювали принцип відповідності покарання вині,

тяжкості вчиненого. Мета покарання пов'язувалася з спе-

ціальною і загальною превенцією. При цьому проводилася

думка про запобіжну силу неминучості лава XXI 6 страница покарання, а не

його жорстокості: "Краще запобігти злочину, ніж карати. В

цьому головна мета будь-якого хорошого законодавства"1.

Ідеї просвітницько-гуманістичного напрямку знайшли

втілення в КК Франції 1791 p., потім у КК Франції

1810 p., пізніше — і в законодавстві інших країн.

1 Див.: Беккариа Ч.О. О преступлениях и наказаниях. — М., 1939.

С. 393.

Класична школа кримінального права є спадкоємицею

просвітницько-гуманістичного напрямку і відображає, перш

за все, інтереси буржуазії, яка домоглася політичної влади.

Класична школа кримінального права характеризується

нормативізмом» прагненням до логічного конструювання

юридичних понять поза зв'язком із соціальною дійсністю.

Виходячи з положень суб'єктивного ідеалізму, класична

школа пов'язує підставу кримінальної відповідальності з

абсолютною свободою волі людини, можливістю довільного

вибору лава XXI 6 страница поведінки, в тому числі злочинної. Покарання роз-

глядається як відплата за заподіяне злочином зло і як

таке, що не переслідує ніяких утилітарних цілей.

У докладній розробці інститутів кримінального права

представники класичної школи вбачали засіб зміцнення

законності. Перш за все, треба назвати ім'я німецького

вченого-правознавця Ансельма Фейербаха, який одним із

перших розробив вчення про кримінальний закон, об'єк-

тивні та суб'єктивні підстави відповідальності, склад зло-

чину. В цілому, він створив струнку систему буржуазної

науки кримінального права, виклавши її у своїх роботах

"Перегляд основних положень і понять чинного кримі-

нального права" (1799—1800). і "Підручник чинного в

Німеччині кримінального права" (1801).

Положення класичної школи кримінального права знай-

шли відображення в КК лава XXI 6 страница Франції 1810 p.. Баварському

кримінальному уложенні 1813 p., автором проекту якого

був А.Фейербах. З урахуванням набутого досвіду були

прийняті кримінальні кодекси багатьох інших буржуазних

країн.

В останній третині XIX століття формується новий на-

прямок в науці кримінального права — так звана антропо-

логічна школа,оформлення якої пов'язують з опубліку-

ванням у 1876 p. італійським тюремним лікарем-психіатром

Ч. Ломброзо книги під назвою "Злочинна лю-

дина в її відношенні з антропологією, юриспруденцією та

тюрмознавством ".

Ч. Ломброзо твердив, що злочинність є явищем природ-

ним і вічним, пов'язаним з органічним виродженням, що

негативно впливає на психіку злочинця, об'єктивна її при-

чина пов'язана з особою злочинця лава XXI 6 страница, з антропологічними

його ознаками (стигматами), які можуть мати анатомічну,

фізіологічну та психологічну природу. Залежно від того,

яка ознака превалює, пропонувалось виділити різні групи

злочинців: а) природжені (як правило, невиправні, їх

близько 40%); б) душевно хворі; в) звичайні (злочини

чинять під тиском внутрішніх причин, збігу моральних

слабкостей, а також під тиском умов зовнішнього середови-

ща); г) такі, що чинять злочини через пристрасті (на-

явність неврозів, часте впадання в стан афекту, їх 5—6%);

д) випадкові (не наділені потягом до злочинів, чинять їх

під впливом зовнішніх причин і приводів, це жертви умов,

так звані кримінолоїди).

Заперечення свободи волі та обумовлення неминучості

вчинення особою злочину її біологічною неповноцінністю і

природженими властивостями вело до постановки питання

про непотрібність лава XXI 6 страница інститутів вини, осудності, покарання.

Пропонувались натомість заходи медико-корекційні, ізо-

ляційні, елімінаційні (кастрація, стерилізація, смертна ка-

ра, заслання на безлюдні острови, довічне ув'язнення то-

що), можливість застосування заходів безпеки ще до вчи-

нення конкретного кримінальне караного діяння, коли не

вина особи і тяжкість вчиненого нею протиправного діяння

обумовлювали б підставу і міру відповідальності за вчине-

не, а встановлені спеціалістами властивості особи, які свід-

чать про її небезпеку для публічного порядку. Вказувалось

на спадковість біологічних ознак, що обумовлюють вчинен-

ня злочину. Ці положення мали реакційний і антинауко-

вий характер і означали, по суті, відмову від законності у

боротьбі зі злочинністю.

Філософську лава XXI 6 страница основу антропологічного напрямку склали

погляди вульгарних матеріалістів і позитивістів. Антинау-

ковість та реакційність положень антропологічного напрям-

ку обумовили те, що у період його виникнення вони не

були перетворені в законодавчі акти, хоча у подальшому

знайшли відображення в неоломброзіанських доктринах і

певною мірою сприйняті законодавством і практикою окре-

мих держав. Ідеї лоброзіанства про наявність злочинних

рас були підхоплені фашистськими Німеччиною та Італією,

які цілеспрямовано знищували під час другої світової війни

"біологічно неповноцінні раси і національності".

В останній третині XIX століття виникає ще один напря-

мок у науці кримінального права — соціологічний,близь-

кий за своїми вихідними методологічними положеннями до

антропологічного. "Соціологи" створили факторну теорію

злочинності, пояснюючи злочинність впливом численних

факторів індивідуального лава XXI 6 страница (походження, біологічні та психо-

логічні властивості особи тощо), соціального (алкоголізм,

проституція, безробіття, погані житлові умови тощо), а

інколи й фізичного характеру (пора року, час доби, стан

погоди тощо). У поясненні причин злочинності "соціологи"

близькі до "антропологів". Так, Ф. Ліст писав: "Біологічне

і соціологічне вивчення злочину не тільки не суперечать, а

й взаємно доповнюють одне одного; тільки взаємодія їх

робить можливим і забезпечує нам пояснення злочинності

з точки зору її причинності"1.

"Соціологи" проповідують теорію "небезпечного стану",

відповідно до якої люди стають потенційними злочинцями

за наявності загрозливого поєднання факторів злочинності.

Встановити це, на їх думку, можна до вчинення злочину.

До носіїв такого стану пропонувалося застосовувати "захо-

ди безпеки", які лава XXI 6 страница за своєю репресивною сутністю мало

відрізнялися від покарання, — ізоляцію, заслання, вислан-

ня, позбавлення прав тощо. Мета таких превентивних за-

ходів — убезпечити суспільство. "Соціологи" пропонували

також застосовувати ці заходи як доповнення до покарання

за злочинну діяльність з метою посилення репресії, вони

підтримували ідею винесення невизначених вироків.

Пропозиції "соціологів", зокрема ідея застосування "за-

ходів безпеки", знайшли певне втілення в законодавстві

невдовзі після їх появи. Так, у 1885 р. у Франції прий-

мається закон, який передбачає в якості доповнення до

покарання такий захід, як релегація, тобто довічне заслан-

ня в колонію. Першим кримінальним кодексом, котрий

широко врахував положення соціологічної школи, був КК

Норвегії 1902 p. І у подальшому вплив цього напрямку на

кримінальне лава XXI 6 страница законодавство був значним.

Вказуючи на близькість соціологічного напрямку до ан-

тропологічного, треба зазначити, що він не пориває оста-

точно з положеннями класичної школи. Він пропонує па-

ліативні заходи щодо зменшення зростання злочинності

ліберального характеру (умовне засудження, умовно-до-

строкове звільнення, заміна короткотермінового позбавлен-

ня волі штрафом тощо).

Після другої світової війни кримінально-правові концеп-

ції модернізуються стосовно до нової обстановки. Для нео-

класиків характерне висунення на перший план посилення

репресивного начала в покаранні. Так, В. Зауер писав, що

покарання служить засобом спокутування тяжкого право-

порушення, виправлення винного через спричинення йому

1 Див.: Лист ф. Преступление как социально-патологическое явле-

ние. — СПб лава XXI 6 страница., 1900. — С. 5.

страждань, залякування інших членів суспільства. Джере-

лом вчинків людини він вважав не лише свободу волі, але

й вроджені нахили, допускав застосування заходів безпеки

та виправлення і водночас намагався обстоювати принцип

відповідальності за вину.

Посилення реакційних методів у вченні неокласиків ви-

являється у зменшенні значення для кримінальної відпо-

відальності ролі зовнішнього діяння людини і посиленні

ролі акту її волі, аж до караності вияву умислу. Це харак-

терно для фінальної теорії кримінального права, видатним

представником якої є Г. Вельцель. Фіналісти відривають

протиправність і винність від складу злочину, позбавляючи

його якості бути єдиною підставою кримінальної відпові-

дальності і перетворюючи лише на "симптом" криміналь-

ної відповідальності. При цьому вирішальне лава XXI 6 страница значення на-

дається суб'єктивному моменту — волі людини, що визна-

чає зміст, спрямованість і кінцевий результат її діяль-

ності. Підставою відповідальності стає оцінювана судом

"соціально осуджувана фінальність" поведінки. Центр ваги

переноситься з реально спричиненої шкоди на умонастрій

людини, спрямованість її умислу, а при непрямому умислі

та необережності — на розпливчастий стан "потенційної

фінальності". Фіналісти заявляють, що вина визначається

зовсім не змістом злочинного діяння і психічним ставлен-

ням до нього суб'єкта, як твердили "класики", а докорю-

ваність волевиявлення, що визначається судом, який тим

самим стає вище закону.

Вплив фінальної теорії кримінального права виявився в

кримінальному законодавстві ФРН, яке знає численні

усічені склади злочинів. Ні при визначенні злочину і про лава XXI 6 страница-

ступку (§ 12), ні при визначенні протиправного діяння

(п. 5 § 11) КК ФРН не згадує про вину, а теорія і

практика розглядають її як вину-докір.

Після другої світової війни виникає рух соціального

захисту, який устами його засновника Ф. Граматика заяв-

ляє про необхідність заміни інституту покарання індиві-

дуалізованими заходами суспільної безпеки, які переслі-

дують мету ресоціалізації, поліпшення людських якостей.

Підставою для їх призначення має слугувати не наявність

складу злочину, а небезпечний стан особи, її антисоціаль-

ність, що характеризується певними соціально-біопсихоло-

гічними властивостями.

Критикуючи крайнощі у поглядах Ф. Граматика, інший

представник соціального захисту — М. Ансель, який очо-

лив "новий соціальний захист", виступає за залишення

соціального захисту в межах кримінального права, яке лава XXI 6 страница має

бути "деюридизоване". Мова йде про зменшення ролі та

значення таких інститутів, як склад злочину, замах, пока-

рання тощо, що оголошуються лише "юридичною техні-

кою". Наголос робиться на врахуванні особи, вчинення

протиправного діяння якою є сигналом про її небезпечний

стан і приводом для вжиття заходів впливу. Останні вклю-

чають міри покарання і заходи безпеки. Їх характер зале-

жить від якостей особи, яка піддається медичному, пси-

хіатричному, психологічному обстеженням. Крім того, ма-

лося на увазі ввести режим запобіжних заходів для особли-

вих передделіктних станів — стосовно бродяг, жебраків,

проституток, алкоголіків тощо.

"Новий соціальний захист" прагне не лише до спокуту-

вання вини, а й лава XXI 6 страница до охорони суспільства від злочинних

посягань; така охорона здійснюється не лише каральними

заходами, а й нейтралізацією злочинців шляхом відпо-

відного поводження з ними через їх виховання і лікування;

процес ресоціалізації конкретної людини пов'язується з

утвердженням у неї почуття особистої відповідальності, що

грунтується на вивченні як злочинного діяння, так і особи

злочинця.

Методологічною основою "нового соціального захисту" є

філософія екзистенціалізму ("екзистенція" — людська

сутність).

Положення "нового соціального захисту" широко впро-

ваджуються в законодавство. Так, у КК ФРН знайшла

втілення ідея ресоціалізації через застосування покарання і

заходів виправлення та безпеки.

Значне поширення в окремих державах мають різні нео-

ломброзіанські теорії біосоціального і біопсихологічного

кшталту, які в поясненні причин злочинності та конструю лава XXI 6 страница-

ванні заходів боротьби з нею виходять з біологічної, психо-

логічної природи поведінки людини, її небезпечного стану

та обстоюють широке впровадження позасудових заходів

(концепції фрейдизму, біхевіоризму тощо). Це відкриває

простір для посилення репресій не за точно визначені в

законі діяння, а за схильність, небезпечний стан, неблаго-

надійність.

ЗМІСТ

Глава І

ПОНЯТТЯ, ПРЕДМЕТ. МЕТОДИ І ЗАВДАННЯ

КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА.

НАУКА КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА 5

§ 1. Поняття кримінального права, його предмет .................................... 5

§ 2. Метод кримінального права ................................................................ 7

§ 3. Завдання кримінального права ......................................................... 10

§ 4. Наука кримінального права ............................................................... 11

§ 5. Методи науки кримінального права ................................................. 12

§ 6. Зв'язок кримінального права з іншими

галузями права .......................................................................................... 14

§ 7. Система кримінального права ........................................................... 16

Глава II

ПРИНЦИПИ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА 18

Глава III

КРИМІНАЛЬНИЙ ЗАКОН 23

§ 1. Поняття та значення кримінального закону .................................... 23

§ 2. Джерела кримінального права .......................................................... 25

§ 3. Імплементація норм міжнародного права

у кримінальне лава XXI 6 страница законодавство України. Співвідношення

норм міжнародного і національного права ............................................. 27

§ 4. Витоки та формування кримінального законодавства .................... 29

§ 5. Структура кримінального закону ..................................................... 33

§ 6. Тлумачення кримінального закону ................................................... 37

§ 7. Принципи чинності кримінального закону

у просторі та часі ...................................................................................... 42

§ 8. Чинність кримінального закону за територіальним

принципом ................................................................................................. 44

§ 9. Чинність кримінального закону за національним

та універсальним принципами ................................................................. 50

§ 10. Чинність кримінального закону в часі ........................................... 53

Глава IV

ПОНЯТТЯ ЗЛОЧИНУ 56

§ 1. Поняття та ознаки злочину ................................................................ 56

§ 2. Злочини та інші правопорушення..................................................... 65

§ 3. Класифікація злочинів ....................................................................... 70

Глава V

КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ТА ЇЇ ПІДСТАВИ 73

§ 1. Поняття кримінальної відповідальності .......................................... 73

§ 2. Форми кримінальної відповідальності ............................................. 77

§ 3. Підстави кримінальної відповідальності ......................................... 80

Глава VI

СКЛАД ЗЛОЧИНУ 86

§ 1. Проблеми визначення складу злочину в теорії

кримінального права ................................................................................. 86

§ 2. Загальна характеристика юридичного складу

злочину ...................................................................................................... 91

§ 3. Основні системно-структурні характеристики

юридичного складу злочину .................................................................... 96

§ 4. Види юридичних складів злочинів ................................................. 108

§ 5. Юридичний склад злочину лава XXI 6 страница і кваліфікація злочинів ...................... 118

Глава VII

ОБ'ЄКТ ЗЛОЧИНУ 124

§ 1. Поняття та значення об'єкта злочину ............................................. 124

§ 2. Класифікація об'єктів злочинів ....................................................... 130

§ 3. Предмет злочину .............................................................................. 132

Глава VIII

ОБ'ЄКТИВНА СТОРОНА СКЛАДУ ЗЛОЧИНУ 134

Глава IX

СУБ’ЄКТ ЗЛОЧИНУ 151

§ 1. Поняття суб'єкта злочину ................................................................ 151

§ 2. Вік кримінальної відповідальності.

Відповідальність неповнолітніх ............................................................ 154

§ 3. Осудність та неосудність ................................................................. 160

§ 4. Примусові заходи медичного характеру ........................................ 163

§ 5. Відповідальність за злочини, вчинені в стані

сп'яніння .................................................................................................. 167

Глава X

СУБ'ЄКТИВНА СТОРОНА СКЛАДУ ЗЛОЧИНУ 170

§ 1. Поняття суб'єктивної сторони складу злочину.............................. 170

§ 2. Поняття вини. Форми вини ............................................................. 171

§ 3. Вина у формі умислу ....................................................................... 172

§ 4. Вина у формі необережності ........................................................... 177

§ 5. Подвійна форма вини ...................................................................... 180

§ 6. Мотив вчинення злочину ................................................................ 182

§ 7. Мета вчинення злочину ................................................................... 184

§ 8. Помилка та її вплив на кримінальну відповідальність ................. 185

Глава XI

ОБСТАВИНИ, ЩО ВИКЛЮЧАЮТЬ СУСПІЛЬНУ

НЕБЕЗПЕЧНІСТЬ ЧИ ПРОТИПРАВНІСТЬ ДІЯННЯ 190

§ 1. Поняття лава XXI 6 страница та види обставин, що виключають суспільну

небезпечність чи протиправність діяння .............................................. 190

§ 2. Необхідна оборона ........................................................................... 198

§ 3. Затримання особи, що вчинила суспільно

небезпечне посягання ............................................................................. 210

§ 4. Крайня необхідність ........................................................................ 220

§ 5. Обставини, що виключають суспільну небезпечність

чи протиправність діяння, не передбачені кримінальним

законом .................................................................................................... 228

Глава XII

СТАДІЇ ВЧИНЕННЯ ЗЛОЧИНУ 242

§ 1. Поняття та види стадій вчинення злочину ..................................... 242

§ 2. Готування до злочину ...................................................................... 244

§ 3. Замах на злочин ................................................................................ 247

§ 4. Закінчений злочин ........................................................................... 250

§ 5. Добровільна відмова від вчинення злочину .................................. 253

Глава XIII

СПІВУЧАСТЬ У ЗЛОЧИНІ 259

§ 1. Поняття співучасті в злочині .......................................................... 259

§ 2. Об'єктивні та суб'єктивні ознаки співучасті .................................. 260

§ 3. Форми співучасті у злочині ............................................................. 264

§ 4. Види співучасників злочину ........................................................... 266

§ 5. Причетність до злочину ................................................................... 273

Глава XIV

МНОЖИННІСТЬ ЗЛОЧИНІВ 280

§ 1. Поняття та юридична характеристика множинності

злочинів ................................................................................................... 280

§ 2. Проблеми систематизації окремих проявів

множинності злочинів ............................................................................ 282

§ 3. Сукупність злочинів ........................................................................ 286

§ 4. Повторність злочинів ....................................................................... 294

Глава XV

ПОНЯТТЯ ТА ЦІЛІ лава XXI 6 страница ПОКАРАННЯ 304

§ І. Поняття покарання за кримінальним правом

України .................................................................................................... 304

§ 2. Цілі покарання .................................................................................. 306

Глава XVI

СИСТЕМА І ВИДИ ПОКАРАНЬ 310

§ 1. Система покарань, її ознаки та значення ....................................... 310

§ 2. Види покарань .................................................................................. 314

Глава XVII

ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ 343

§ 1. Поняття, підстави та види звільнення від кримінальної

відповідальності ...................................................................................... 343

§ 2. Звільнення від кримінальної відповідальності

внаслідок втрати суспільної небезпечності діянням

або особою, яка його вчинила ................................................................ 345

§ 3. Звільнення від кримінальної відповідальності

із застосуванням адміністративного стягнення,

примусових заходів виховного характеру

або громадського впливу ........................................................................ 347

§ 4. Звільнення від кримінальної відповідальності

внаслідок спливу строків давності притягнення

до кримінальної відповідальності ......................................................... 354

§ 5. Звільнення від кримінальної відповідальності

за актом амністії ...................................................................................... 360

§ 6. Спеціальні види звільнення від кримінальної

відповідальності ...................................................................................... 362

Глава XVIII

ПРИЗНАЧЕННЯ ПОКАРАННЯ 369

§ 1. Загальні начала призначення покарання ........................................ 369

§ 2. Призначення покарання за сукупністю злочинів .......................... 378


documentaatlddp.html
documentaatlknx.html
documentaatlryf.html
documentaatlzin.html
documentaatmgsv.html
Документ лава XXI 6 страница